Вівторок, 18.12.2018, 20:21
Вітаю Вас Школяр | RSS

Мурафська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Меню сайту
Кошик
Форма входу
Календар
«  Грудень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Батькам

                                                                                       
Правила зарахування до закладу середньої освіти

Інструктивно-методичний лист

 

Гаряча телефонна лінія Міністерства освіти і науки України

для надання консультацій батькам першокласникам: (044) 481-47-68

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

    

 

Порада перша:

  1. найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині - це ваша увага.

     Вислуховуйте її розповіді про школу, ставте уточнюючі питання. І пам’ятайте: те, що здається вам не дуже важливим, для вашого сина чи дочки може виявитися подією, що хвилює весь день! Якщо дитина побачить ваш інтерес до її справ і турбот, вона обов’язково відчує вашу підтримку. Слухаючи її уважно, ви зможете зрозуміти, в чому малюкові потрібна ваша допомога, про що слід поговорити з вчителькою, що реально відбувається з дитиною після того, як ви прощаєтеся з нею біля дверей школи.

 

Порада друга:

  1. ваше позитивне ставлення до школи і вчителів спростить дитині період адаптації.

       Запитайте будь-якого знайомого першокласника, яка у нього вчителька. У відповідь ви, швидше за все, почуєте, що вона найкраща, найкрасивіша, найдобріша. Для першокласника вчителька стає одним з найголовніших дорослих у житті.

      У перші місяці в школі вчителька закриває собою маму і тата. Мудрим вчинком треба підтримати цю «закоханість» дитини і не ревнувати. Співробітничайте з вчителями вашої дитини, пропонуйте допомогу, проявляйте активність. У класі з активними батьками, як помічено, тісніші і кращі стосунки між дітьми, цікавіше життя, більше свят і походів.

      Навіть якщо особисто у вас, як батьків, є якісь питання до вчителів, вам здається, що щось потрібно робити по-іншому, всі тертя повинні залишитися між дорослими. Інакше дитина буде вимушена розриватися між любов’ю до батьків і авторитетом вчителя.

      Дуже шкідливі негативні чи нешанобливі вислови про школу і вчителів «у сімейному колі», це значно ускладнить дитині адаптаційний період, підірве спокій дитини і впевненість в турботі і згоді між важливими для неї дорослими людьми.

 

Порада третя:

  1. ваше спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині.

      Побачивши батьків спокійними і впевненими, дитина відчує, що боятися школи просто не потрібно.

 

Порада четверта:

  1. допоможіть дитині встановити стосунки з однолітками і відчувати себе впевнено.

     Особливо ваша допомога знадобиться, якщо дитина не ходила до школи в дитячий сад. В цьому випадку вона не звикла до того, що увага дорослих розподіляється відразу між декількома дітьми. Хваліть дитину за товариськість, радійте вголос її новим шкільним знайомствам. Поговоріть з нею про правила спілкування зі своїми ровесниками, допоможіть стати вашій дитині цікавою іншим. Вчіть її новим іграм, щоб вона могла показати їх друзям. Запросіть однокласників вашої дитини до вас додому - просте чаювання, а маленький господар навчиться приймати гостей.

     Не варто «підкуповувати» увагу шкільних товаришів вашої дитини дорогими іграшками та одягом. Так ваша дитина не навчиться бути потрібною іншим. Ваш син чи дочка може зіткнутися із заздрістю однокласників.

     Упевнений в собі, товариський малюк адаптується до будь-якої ситуації швидше і спокійніше.

 

 

Порада п’ята:

  1. допоможіть дитині звикнути до нового режиму життя.

   

       Дитина звикає до школи не тільки психологічно, але і фізично. Багато дітей в першому класі вперше стикаються з необхідністю вставати в один і той же час зранку.   Впродовж 3-6 годин шкільного дня дитина активно вчиться. У шість-сім років таке навантаження дорівнює напруженому робочому дню дорослої людини.

      

      З початком шкільного навчання різко збільшується навантаження на нервову систему, хребет, зір, слух дитини. Якщо до цього ви не дотримувалися режиму дня, то постарайтеся м’яко ввести його. Ваша дочка чи син потребує регулярного, тривалого сну. Допоможіть школяру навчитися засинати в один і той же час.

Не примушуйте дитини відразу сідати за уроки.   Дитині потрібний час, щоб відпочити. Це корисно і для самого процесу навчання. Мозок використовує час відпочинку, щоб «укласти нові знання на потрібні полички». Дитині, як і нам, після робочого дня потрібно трошки тиші і відпочинку. Поклопочіться про здоров’я вашої дитини, оскільки в перші місяці шкільного навчання огріхи в режимі дня позначатимуться серйозніше, ніж раніше.

 

 

Порада шоста:

  1. мудре відношення батьків до шкільних успіхів виключить третину можливих неприємностей дитини.

 

    Багато батьків так хочуть гордитися своїми дітьми і так турбуються про їх оцінки, що перетворюють дитину на додаток до шкільного щоденника.        Шкільні успіхи, безумовно, важливі. Але це не все життя вашої дитини!!!!

 Шкільна оцінка - показник знань дитини з даної теми даного предмету на даний момент. Ніякого відношення до особи дитини це не має. Хваліть дитину за її шкільні успіхи. І пам’ятайте, ніяка кількість «п’ятірок» не може бути важливішою за щастя вашої дитини.

 

 

Побажання батькам першокласника

                                                                         Любі мої батьки!

         Цього року Ваша дитина йде до першого класу. Це велика подія у Вашій сім’ї. Я сердечно вітаю Вас i бажаю, щоб Вашi сподiвання здійснилися, щоб Вашій дитині було добре, затишно i цiкаво в нашiй школi. Дозвольте дати Вам кiлька порад.

Десять речей, якi повиннi зробити батьки першокласника 1-го вересня.

1. Ваша дитина хвилюватиметься. Прикрасьте її кiмнату кульками, плакатом з веселим написом.

2. Приготуйте маленький, барвисто оформлений подаруночок i покладiть його поряд з подушкою дитини.

3. Якщо Ви напередоднi зiбрали портфель, все одно ще раз зазирніть до нього разом з дитиною i покладiть ще якiсь дрiбнi речi: комiчну гумку або незвичайний олiвець.

4. Цього дня заборонiть собi повчати дитину, пiдвищувати на неї голос. Не сердьтеся i не хмуртеся!

5. Вiдкладiть усi справи, вiзьмiть вiдгул. Ви повиннi бути поряд, коли дитина переступить шкiльний порiг.

6. Скажiть своєму першокласнику, як добре i чудово вiн виглядає.

7. Зустрiчаючи дитину зi школи, розпитайте, що їй сподобалося, що вона робила, похвалiть за те, що вона трималася впевнено (навiть якщо це не так).

8. Увечерi органiзуйте святкову вечерю. Запросiть бабусь, дiдусiв.

9. Не забудьте сказати дитинi, як сильно Ви її любите.

10. Лягаючи спати, дайте слово i надалi бути до дитини таким лагiдним, спокiйним i уважним, як сьогоднi.

Усе це дасть можливiсть дитинi зрозумiти, що подiї, якi вiдбуваються в її життi, дуже важливi i для батькiв. Це додасть їй упевненостi, налаштує на серйозну, цiкаву роботу.

 

                                                             Бажаю успiху!

 

До уваги Батьків

1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки й педагоги. Учити жити — це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько, вчитель.2. Виховання починається із дня народження. Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, — це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків. Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім'я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім'я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.4. Турбота батька і матері про здорову сім'ю. Справжня мудрість вихователя — батька, матері — в умінні дати дитині щастя дитинства — це спокійне домашнє вогнище.

5. Сім'я — це первинний колектив українського суспільства. Чи почуває дитина, що блага її життя — наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці і турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека — виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне — її особисті потреби, а все інше — другорядне. Я бачу лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість — жити заради когось.

6. Готових рецептів сімейного виховання немає. Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини — велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.

Щоб виховати дитину, слід дотримуватися правил у реалізації своїх сімейно-побутових педагогічних функцій. Основні з них такі:

1. Встановлювати і дотримуватись загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (праці, навчання, дозвілля, відпочинку), практикувати визначення кожному членові сім'ї його обов'язків, контролювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, внутрішньосімейні плани тощо.

2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.

3. Знати товаришів своєї дитини, зони її неформального спілкування, сповідувані нею ідеали, пріоритетні життєві орієнтири.

4. Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров'я, розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм пристарілим батькам і родичам, дітям, усім нужденним людям, утримувати свою сім'ю.

5. Компетентно й педагогічно грамотно обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркомани, алкоголіки), перша інформація повинна надійти від батьків, а не від компанії.

6. Обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує проституцію, наркоманію.

7. Розвивати і заохочувати самостійність у дітей, уміння відстоювати свою позицію.

8. Підтримувати постійний зв'язок зі школою.

9. Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речовин.

10. Бути готовими до прийняття певних «дисциплінарних» рішень щодо обмеження непродуктивного» часу життя дитини і контактування її з «підозрілими» товаришами.

Закон України «Про освіту» (витяг)

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини.

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

  • Постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їхніх природних здібностей.
  • Поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім'ї, повагу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів.
  • Сприяти одержанню дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту відповідно до вимог до її змісту, рівня та обсягу.
  • Виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Стаття 60. Права батьків. Батьки  або особи, які їх замінюють, мають право:

  • Вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей.
  • Обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування в закладах освіти.
  • Звертатися до органів державного управління освітою з питань навчання, виховання дітей. 
  •  

10 фраз, які не можна говорити дитині

 

Як тільки Типовий Дорослий бачить підходящого дитини, він тут же починає його вчити уму-розуму, давати поради - одним словом, виховувати. Благо, універсальний "набір універсальний фраз виховних" у кожного з нас напоготові.

 

 

1. Бачиш, у тебе нічого не виходить - дай я зроблю

Малюк копирсається зі шнурками або намагається застібнути гудзик, а вже пора виходити. Звичайно, простіше зробити все за нього, не звертаючи уваги на гнівне дитяче "я сам". Тим більше, що незабаром пориви самостійності вичерпаються - навіщо старатися, коли мама все одно свариться? Пізніше мама все одно свариться - уже за несамостійність і бездіяльність. І за звичкою - зробить сама (вирішить задачку, поговорить з учителем, вибере ВНЗ).

 

"Дай краще я, в тебе не вийде, ти не вмієш, не знаєш, не розумієш" - психологи вважають, що всі ці фрази заздалегідь програмують дитину на невдачу, вселяють у нього невпевненість. Він відчуває себе дурним, незграбним, невдахою, і тому намагається якомога рідше проявляти ініціативу, як вдома, так і в школі, і в колі друзів.

 

2. Візьми, тільки заспокойся

Звичайно, стоїчно витримати багатогодинне тужливе "ну будь ласка, ну можна, ну ка-апельку" під силу небагатьом батькам, і в чомусь їх можна зрозуміти. Але змінивши суворе «ні» на замучене «так» тато з мамою, самі того не бажаючи, дають зрозуміти: ниттям і домовленостями можна домогтися всього, і мамину відмову не варто сприймати всерйоз.

 

3. Ще раз таке побачу - ти в мене отримаєш

Як правило, далі погроз справа не доходить, і всі обіцянки сходити в школу, позбавити мультфільмів і не відпустити гуляти так і залишаються словами. А значить, дуже скоро вони перестають діяти. Якщо ж на сто перший "останній" раз доведений до сказу батько здійснює покарання, воно викликає лише образу і здивування. Без всякого, треба сказати, педагогічного ефекту. Дитина повинна точно знати, чого варто очікувати в тому чи іншому випадку, а не раптові емоційні пориви приводять його в замішання.

 

4. Швидко перестань!

Негайно помовч, зараз же заспокойся, живо, скоріше, кому сказали ... З ким ще, крім дитини, можна так розмовляти? Чоловік, начальник, подруга, сусідка - будь-який був би як мінімум ображений подібним зверненням і зажадав вибачень. Дитина, до речі, теж ображається, відчуваючи себе абсолютно безправним. І замість того, щоб "припинити" і "заспокоїтися" починає протестувати. Малюки плачуть і вередують, підлітки кидають "відчепися" і замикаються в собі. Загалом, як не крути, а належного впливу - нуль.

 

5. Ти повинен розуміти, що ...

І далі по списку: природу треба берегти, старших - поважати, школу не прогулювати, батькам - допомагати, шапку - надягати ... Голос якомога занудний, інтонації - менторські. Якою буде реакція? Правильно, туга в очах і бажання опинитися від батьків якнайдалі. У багатьох дітей виникає захисна реакція, так званий смисловий бар'єр - дитина просто "перестає" сприймати мораль і справді "не розуміє" що йому говорять, перемикаючись на щось інше. Найгірше повчання сприймаються дитиною, коли він схвильований, засмучений або розсерджений. Він стурбований, в першу чергу, своєю проблемою, і погано сприймає навіть самі здорові і правильні міркування або доводи батьків. В цьому випадку необхідно дати йому заспокоїтися, дозволити виговоритися або навпаки, побути одному, і тільки потім, в спокійній обстановці, обговорити його поведінку.

 

6. Хлопчики (дівчатка) так себе не ведуть!

Дівчинка повинна бути акуратною і не лазити по деревах, хлопчик - не плакати і любити спорт. А інакше - будуть кликати тюхтієм або заміж не візьмуть! Постійно повторюючи це, батьки прищеплюють дитині певні стереотипи. І в дорослому житті, який виріс вже хлопчик буде сприймати власну емоційність як щось негідне, а дівчинка - відчувати комплекси з приводу "нежіночої" професії або недостатньо прибраній квартири. Інший варіант - повне, навмисне заперечення цих стереотипів. Наслідком рожевих платтячок, лялечок і бантиків, дуже старанно нав'язуваних мамою, можуть стати джинси, коротка стрижка і презирство до "жіночих дурощів".

 

7. Не переймайся через дурниці

Можливо, це дійсно нісенітниця - подумаєш, машинку не дали, подружки футболку назвали безглуздою або будиночок з кубиків розсипався. Але згадайте себе в такому віці - хіба це не було серйозною і важливою проблемою? А якщо батьки цього не розуміють, то наступного разу їм і розповідати нема чого. Демонструючи зневагу до проблем дитини, дорослі ризикують втратити його довіру і надалі не дізнатися про інших, зовсім не безглузді проблеми.

 

8. Побережи моє здоров'я

А хіба здорову і повну сил маму можна доводити до сліз? Або грубіянити квітучою і повною сил бабусі? Серце "коле", тиск піднявся, мігрень - рано чи пізно все це перестає сприйматися всерйоз, як в казці про пастуха і вовків. І на справді погане самопочуття близьких дитина за звичкою може не звернути уваги.

 

9. Ні, це ми не купимо - грошей немає (дорого)

Фраза увазі: були б гроші, обов'язково купили б. Звичайно, сказати це простіше, ніж пояснювати, чому не варто купувати все підряд, як треба ставитися до грошей і будувати сімейний бюджет, але навряд чи правильніше. Чадо зрозуміє лише одне - у тата з мамою мало грошей, і саме через це йому не купують коробку шоколаду і чергового монстра.

 

10. У всіх діти як діти, а ти ...

Все не як у людей, горе цибульне, покарання, нечупара, тюхтій - подібні ярлики знижують самооцінку, і дитина дійсно починає їм відповідати. "У мене все не як у людей", "з моїм-то жахливим характером" - відгукується луною несправедлива критика роки по тому. Інша типова реакція - відповідь напад. Дитина копіює поведінку батьків, починаючи критикувати їх самих: "Ви невдахи, нічого не розумієте, ваші погляди застаріли"

 

 

 

Звернення Директора Департаменту науки і освіти

Харківської обласної державної адміністрації до батьків учнів,

які прибули із Донецької та Луганської областей, АР Крим, та перебувають на території Харківської області

Шановні батьки!

Звертаємо Вашу увагу, що незабаром відбудеться свято - 1 вересня.  У цей святковий і по суті, новітній день кожна мати чи батько, дідусь чи бабуся прокинеться якнайраніше, аби неодмінно провести свою дитину до школи.

Це день, з якого починається дорога у майбутнє.  Усім, хто прийде до навчальних закладів здобувати знання, бажаємо досягти своєї мети у житті, знайти взаєморозуміння з учителями, зустріти добрих та надійних друзів.

До шкільних парт сядуть не лише першокласники але і учні основної та старшої школи.

Щоб відбулося справжнє свято для Ваших дітей нагадуємо, що відповідно до ст.6 п.5 Закону України «Про загальну середню освіту»  «Вiдповiдальнiсть за здобуття повної загальної середньої освiти дiтьми покладається на їх батькiв, а дiтьми, позбавленими батькiвського пiклування, - на осiб, якi їх замiнюють».

Радимо Вам завчасно звернутися до найближчого навчального закладу для зарахування Вашої дитини на навчання на території Харківської області.

З повагою,

Директор Департаменту                                                    А.В. Бабічев

     

 

 

 

 

 

 

 

 

З А К О Н  У К Р А Ї Н И

Про загальну середню освіту

 Стаття 29. Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють 

1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право: вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей; приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу; обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів; звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей; захищати законні інтереси дітей.

2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані: забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання; постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв; виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.

Cім батьківських заповідей

  1. Не вважайте дитину своєю власністю - вона Божа.
  1. Любіть її такою якою, вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху.

3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

4 .Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти і втішатися. Ви - не  суддя, не приклад для наслідування, а людина, на грудях якої можна виплакатись і у п’ять і в п’ятдесят років.

5. Не переймайтесь, якщо не можете й чогось зробити для сина чи доньки

        Найгірше , якщо можете, але не робите.

      6. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.

7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

 

Пам'ятка для батьків

1. Тільки разом у співпраці зі школою та громадськістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.

2. Обов’язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь із класним керівником і вчителями школи.

3. Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь через кожну невдачу, що спіткає дитину, не карайте й не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти й усвідомити помилки, недоробки, загартуйте її силу волі своєю допомогою й розумінням.

4. Привчайте дитину до самонавчання й самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов’язків. Надавайте розумну допомогу в їхньому виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою й силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

 

5. Сприяйте тому, щоб дитина сформувала в собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувавти, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати готуватися до уроків, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.

 


У полоні віртуальної гри

  Щоб комп’ютерна гра відповідала вікові дитини, педагоги радять додавати до даних, зазначених на етикетці, від 3 до 6 місяців (і навіть 1—1,5 року, якщо вашій дитині менше 6—7 років або вона збудлива, емоційно неврівноважена, виявляє ознаки ігроманії, залежності від ігор).

Незайвим буде, перш ніж купувати гру, вивчити відгуки в Інтернеті про неї або розпитати знайомих. Оптимальний варіант — комп’ютерні ігри з персонажами, які вже знайомі дитині з казок та фільмів.

  Ніщо не вабить так дітей, як віртуальна реальність! Тому спробуйте укласти з дитиною договір, який можна повісити на помітному місці біля комп’ютера. У договорі (в жартівливій формі) дитина мусить пообіцяти, що користуватиметься комп’ютером тільки після уроків і не більше, наприклад, двох годин на день. Відповідний годинник (згодиться навіть кухонний) фіксуватиме дотримання цієї угоди.

— Ігри, які нині продаються в Україні, практично не мають жодних вікових градацій, — коментує Наталія Дятлова. — Те, що є на ринку, — суцільна піратська продукція, ми тільки намагаємося вийти на рівень, де все було б ліцензійним. На жаль, якісна продукція коштує дорого. Чи стане хтось купувати гру за 100 у.о., якщо таку ж можна купити за 30 грн.? Кожен патріот передусім орієнтується на свій гаманець. Якщо «пірати» використовували гру з суперобкладинкою, на якій вказано вікові рекомендації, то вони її роздрукують, оскільки все це робиться елементарно — на ксероксі. А якщо використовували «голу» гру, то про які вікові градації може йтися? Дуже часто в потоку такої продукції трапляються «негативні» ігри. Батькам слід звернути увагу на ті з них, де багато крові, насильства та вбивств. Не сама ж дитина купує собі віртуальні ігри! Якщо батьки не хочуть, щоб їхні діти деградували, треба купувати ігри на логічне мислення, які сприяють розумовому розвитку, — тепер їх багато... Чергувати комп’ютерні ігри зі спілкуванням з однолітками — це найкращий варіант відпочинку від віртуальних розваг.

На жаль, багато дітей чергують ігри зі спілкуванням у різноманітних чатах, форумах тощо. Статистика стверджує, що багато віртуальних «друзів», котрі видають себе за дітей, — насправді лихі й підступні дорослі. Домаганням педофілів через Інтернет щорічно піддаються близько 30% юних користувачів Мережі. Зловмисники використовують стандартні прийоми, що завжди спрацьовують: видають себе за героїв з мультиків, надсилають посилання на «дитячий ресурс із веселими картинками» або пропонують зустрітися...

  Категорично забороняйте дитині публікувати в Інтернеті й повідомляти будь-кому свою адресу, домашній телефон, номер мобільного, вік, справжнє прізвище, ім’я й посилати незнайомцям свої фотографії. Краще хай вона буде в Мережі Карлсоном, Мумій-Троллем, ким завгодно! Підтримуйте цей образ, поки дитина перебуває в Інтернеті, але не забувайте виходити з нього, вимикаючи комп’ютер...

 


 

10 кроків, щоб стати кращими батьками

Крок 1 Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Баьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

 

Крок 2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить, відчуває.

Крок 3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам`ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

Крок 4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають надто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти і дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

Крок 5. Намагайтеся побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися, коли були дитиною, і яким незрозуміоим здавався Вам світ дорослих, коли з Вами поводилися несправедливо.

Крок 6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре. Заохочуйте її докладати зусиль до цього. Хваліть за хорошу поведінку.

Крок 7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили щось неправильно по відношенню до дитини.

Крок 8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

Крок 9. У кожній сім`ї є свої правила. Будьте послідовним в їх дотриманні і намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого - відміняється.

Крок 10. Не забувайте про власні потреби. Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і Ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахйте до десяти і заспокойтеся.

 


Як перебороти синдром понеділка

З перших же днів нового навчального року школа висуває свої вимоги з усією категоричністю, і щаслива та дитина, що може знайти опору в рішенні своїх шкіль-них проблем у власній родині. Насамперед тут потрібно говорити про душевне благополуччя дитини. Зв'язок його зі шкільними успіхами очевидний і взаємний. Навряд чи підуть добре справи в школяра, якщо він засмучений, ображений. Тому перше, що необхідно зробити, — це особливо уважно поставитися до родинного психологічного клімату. Нервозний пресинг паралізує волю дитини, сконцентрує її увагу на реакції дорослих, яка загрожує їй лихом, відверне від ділового змісту шкільних проблем. Отже, перша умова шкільних успіхів — дитина повинна чітко усвідомлювати, що батьки її люблять, вона дорога для них. 


Якими шляхами досягти душевного благополуччя дитини в родині? Не давайте шкільним проблемам руйнувати ваші довірливі відносини. Разом з дитиною обговорюйте труднощі, які виникли в неї. Насамперед визначте для себе умови, за яких можна починати серйозну розмову: 
переконайтеся, що в даний момент є душевний контакт;
не говоріть з дитиною в присутності третіх осіб, навіть якщо це близька людина (наприклад, бабуся);
уникайте ситуацій, коли про провину дитини вам повідомляють при ній і безпосередньо перед початком розмови;
у самій розмові — ніякого протистояння: «Неприємність або лихо в нас спільні, подумаємо разом, як з цього вибратися, що потрібно зробити для того, щоб уникнути надалі їх повторення». 

У результаті спілкування зі своєю дитиною ви обов'язково виявите, що в неї ті ж самі труднощі, що й у вас: «синдром понеділка» гнітить її психіку весь вересень. Щоб допомогти їй налаштуватися на робочий лад, найкраще було б вже в останні тижні серпня звертати її увагу на майбутні шкільні турботи, поступово наближаючи режим дня до того, яким він буде під час навчання. Якщо цього зробити не вдалося, доведеться пристосовуватися вже в процесі навчання, і цей недогляд вам доведеться оплатити своїм власним часом, виконуючи навчальну роботу разом з дитиною до того моменту, поки нормальна шкільна активність не буде відновлена.

Хотілося б застерегти від дуже розповсюдженого бажання йти шляхом найменшого опору: розжувати незрозуміле, зробити головну працю душі за дитину, замість того щоб допомогти їй втягнутися у звичний робочий ритм. Звичайно, зробити самому — це завжди швидше і легше, але навряд чи вас задовольнить безпорадність дитини, яка буде в результаті...

Але ні в якому разі не треба сподіватися, що кардинальні зміни відбудуться дуже швидко. Дитині необхідний час, щоб нові можливості визріли в її душі. От кілька порад батькам: 
дуже важливо знайти привід похвалити дитину за найменший реальний успіх; ні в якому разі не порівнюйте її дуже посередні результати з еталоном (вимогами шкільної програми, зразками дорослих, досягненнями більш успішних однокласників);
порівнювати дитину можна тільки з нею самою і хвалити її за поліпшення її власних результатів; наприклад, якщо у вчорашньому диктанті було три помилки, а сьогодні дві, то це треба відзначити як реальний успіх, який повинен бути високо і без усякої поблажливості та іронії оцінений дорослими. 

Дотримання цих правил оцінювання дитячих успіхів повинно поєднуватися з пошуком сфери найвищої успішності, у якій дитина може реалізувати себе. Будь-яка сфера людського життя (від високої науки і мистецтва до домашніх чеснот) заслуговує поваги, і вам потрібно знайти в собі душевні сили підтримати будь-яку ініціативу дитини. І в той же час їй ні в якому разі не можна ставити в провину невдачі в шкільних справах. Навпаки, тре

Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 41
Block title
Block content
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Пошук
Категорії розділу
Методична копілка [1]
Методична копілка