«Ні пеклом, ні раєм не повинен бути дім для дитини – але місцем, де можна жити. Місцем, де жити хочеться, звідки можна впевнено вийти й куди радо повертатися»

В. Леві

 

І дійсно сім’я має велике значення у процесі формування особистості. Від того, яке виховання отримала людина в родині, багато в чому залежить, якою людиною вона стане, якою буде її доля. Ви скажете, не лише від сімейного виховання залежить формування особистості, на цей процес впливає і школа, і друзі, і вчителі, і соціум. Все  це правда.

Але!!!!!

Не перебільшуючи можна сказати, що великою мірою від батьків залежатиме те, якою буде їхня дитина. 

 

А. Добрович говорив:

«Не привчимо до праці – обманюватиме, не заохотимо до відстоювання своєї думки – виросте покірливим, не навчимо визнавати своїх помилок – матимемо вперту особистість»

 

Недаремно в народі говорять:

• «Яблуко від яблуні……»
• Який батько, такий й син»
• «Діти – дзеркало батьків»

 

Так, школа також посідає важливе місце у  формуванні особистості, школа – це місце, де людина навчається, як жити в суспільстві. Але саме сім’я – є основним  виховним осередком. Саме родина вводить дитину в світ соціальних відносин, формує ставлення до оточуючих, формує певні моральні цінності. І тут наш особистий  приклад часом більше виховує ніж навчання. Сім’я має сприяти психічному розвитку дитини, а не спричиняти появу психічних відхилень, психологічних проблем, що нерідко можна спостерігати у дітей.  Звідси надмірна агресивність, розлади емоційної сфери, низька самооцінка, нездатність до самостійної діяльності, труднощі у налагодженні взаємин з оточенням часто є наслідком негативного впливу сімейного середовища. Давайте спробуємо роз’яснити таку важливу роль сімейного виховання.

 

Людина за своє життя проходить певні вікові етапи свого розвитку:

1. до 1 року – немовлячий вік
2. 1-3 – раннє дитинство
3. 3-6 років – дошкільний вік
4. 6-7  -  10-11 рр.   молодший шкільний вік
5. 10-11  -  16-17 підлітковий вік
6. 17 - 21 -  юнацький вік

 

Що це означає?

Що лише в дошкільному віці  дорослі мають найбільший вплив на своїх дітей. І доречно буде згадувати слова великого педагога, вченого А. С. Макаренка:

 

«Головні основи виховання закладаються ще до 5 років, після п’яти – це вже буде перевиховання, а перевиховувати  завжди набагато важче»

 

І в цей період потрібно зважити :

1. В яких сімейних стосунках виховується дитина; чи дійшли батьки між собою згоди щодо виховання, чи є батьки авторитетом для своєї дитини; який приклад подають батьки…..
2. Інші сторони життя дитини( н-д, умови сімейного побуту, порядок, чистота в кімнаті  дитина виростає акуратною, працелюбною, якщо її привчають до чистоти, охайності. А діти, які виховуються в умовах постійного безладу, запущеності – набувають риси неорганізованості, неохайності переносити все в школу   і, як правило, таких дітей важко привчити чергувати в класі, підтримувати в ньому чистоту, прибирати пришкільну ділянку).

 

А коли дитина йде до першого класу авторитет батьків поступово втрачається. Для першокласника авторитетом є перша вчителька. Учні намагаються їй догодити, у всьому до неї прислухаються, ( не так важливо, що скаже мама, як важливо, що скаже вчителька), чекають похвали від неї, тощо.

І ефективність взаємодії  «Вчитель – Учень» дуже залежить від того, які взаємовідносини складаються між батьками та вчителями. Дуже часто діти приходять додому і починають жалітися, що вчитель до них придирається, занижує оцінку і т. д.   І батьки починають з’ясовувати. Чому вчитель так вчинив, приходять до школи, і в першу чергу, причину шукають у вчителях, а  не в дитині.   Нерідко просять гарну оцінку,  дітям це подобається   і вони перестають проявляти старанність і наполегливість у навчанні.  Дітям слід пояснювати, що головне не оцінка, а знання. Не  важливо, яка оцінка – важливо як ваша дитина засвоїла матеріал, чи зможе ним користуватися в подальшому житті, навчанні.

 

Н-д: Всі ми закінчили школу, потім інші навчальні заклади. Скажіть, у багатьох з вас просили показати вкладиш до атестату? Ні. А знання залишаються з вами на все життя. 

Не травмуйте  ваших дітей, не вимагайте від них оцінок вищих за їх знання,   виховуйте у своїх дітях  працелюбність у навчанні, цікавість, наполегливість, а не ганяйтесь за оцінками.

 

Наступний віковий етап  -  дитина переходить до середньої школи – починається переломний період в житті дитини.

Зазвичай п’ятикласники починають дещо гірше навчатися, в когось порушується поведінка тощо. Незначні зміни в поведінці, зниження успішності – це норма в цьому віці. І не звинувачуйте  у  цьому вчителів, мовби перейшли  до старшої школи – контроль за дітьми послабився і таке інше. Причина одна єдина – змінюється система навчання, змінюються вчителі, обстановка. І дитина повинна адаптуватись до нових умов навчання. Деякі психологи вважають, що п’ятикласникам так само важко важко адаптуватись до нових умов навчання, як і першокласникам, вони переживають такі самі відчуття ( тривогу, втому тощо).

У цьому віці (10-11 -  14-17 років) на перший план виходть міжособистісне спілкування з однолітками), авторитет же вчителів та батьків залишається на другому плані. Авторитетом для дітей  підліткового віку стають однокласники. І саме від того, які стосунки у вашої дитини з вами, буде залежати, як подолає ваша дитина цей переломний етап у своєму житті, які взаємостосунки складуться у вашої дитини з її однокласниками…. .

 

Якщо ви привили дитині гуманні життєві цінності, принципи, вміння долати труднощі, вміння відстоювати свою точку зору,   повагу до старших, вона легко пройде цей етап свого життя. І, навпаки, якщо – ні – такі діти зазвичай є впливовими, і легко можуть потрапити в погану компанію.

 

Необов’язково в цей час бути для дитини близьким другом, лізти в її особисте життя, якщо вона  цього не хоче.. Головне, щоб у вас були відкриті, доброзичливі стосунки, щоб ваша дитина знала, що у важку хвилину можна на вас покластися. І це буде лише вашою таємницею. Головне, щоб ваша дитина вам довіряла. Ви для неї – найближча людина. І ніяка робота, ніякі гроші цього не замінить.

 

Я хочу, щоб ви  зрозуміли, що ваші діти – це лише ваші діти. І ви головні в їх вихованні. В школі дитина навчається лише  9 - 11 років, а після закінчення. вчителі лише зрідка її згадають, натомість Вам  жити разом все життя. Не перекладайте виховання своєї дитини на когось. Виховайте свою дитину так, щоб можна було пишатися нею все життя. А закінчити свій виступ я б хотіла словами відомої людини, великого педагога   В. О. Сухомлинського

 

«Пам’ятайте, що дитина – це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство мами й тата. Робіть усе, щоб дитинство і майбутнє ваших дітей було прекрасним».

 

Любові та взаєморозуміння вам та вашим дітям!